Михайло Дяченко (псевдо «Гомін», «Марко Боєслав») (25 березня 1910-23 лютого 1952)

«Рости, рости, черемшино,

Широко ся розростай!

Ти, молода дівчинонько,

Про кохання забувай!…

 

Україно, Україно!

Україно, краю мій!

Я за тебе, Україно,      

Муки тяжкії терпів».

Досить цікавим фактом є те, що пісню, яку вважають народною, «Рости, рости, черемшино» написав саме Марко Боєслав для своєї друкарки Свідрук Марти (псевдо: «Черемшина»). Марко Боєслав загинув в одному із бункерів разом з своєю помічницею на псевдо «Черемшина». Саме цій дівчині поет присвятив слова популярної пісні.

Михайло Дяченко – головий поет УПА, ідеолог, публіцист і пропагандист українського збройного підпілля ОУН-УПА. Політв’язень польських тюрем (1934-1935, 1937, 1939). Він був редактором підпільного часопису «Чорний ліс» (1947-1950), крайовим референтом пропаганди (1950-1952).

Завдяки братові Миколі (в 10 років Михайло став круглим сиротою), вступив до української гімназії у м. Станіславові. Усе своє життя Марко Боєслав із вдячністю згадував брата і присвятив йому вірш «Спомин».

В гімназійні роки Михайло був членом багатьох громадських товариств у рідному селі Боднарів: читальні «Просвіти», «Рідної школи», «Сільського господаря». Стає членом «Пласту», захоплюється спортом. Очолює місцеве спортивно-патріотичне товариство «Сокіл».

“Як пластун, був учасником 45 куреня ім. князя Святослава Завойовника (курінь об’єднував гуртки з декілкох сіл) гурток «Блакитний дятел» (с. Павелче, тепер с. Павлівка); впорядчик гуртка «Видра» в с. Боднарові. А з 1929 р. Михайло став членом 11 куреня ім. Мазепи при Станиславівській гімназії, де в гуртку «Хорт» був писарем”, – повідомляє історик пластового руху Тарас Зень.

Гімназію закінчив в 1931 р., продовжив навчання на юридичному факультеті Львівського університету.

Саме в гімназійні роки у Дяченка прокидається потяг до літературної творчості. Він пише вірші, бере участь у літературних вечорах.

Невеличкою збіркою поезій «За волю» (1945) розпочинається підпільна творчість Михайла Дяченка, який більше відомий у 1945-1952 рр. під літературним псевдонімом «Марко Боєслав».

В 1951 р. за кордоном виходить книжка Дяченка «Непокірні слова», що зібрала всі відомі підпільні збірки.

23 лютого 1952 р. біля с. Дзвиняч Станіславської обл. під час чекістської операції одна з військових груп Управління МҐБ у Станіславівській області вийшла на бункер, з якого підпільники вели спостереження за місцевістю. Бункер був оточений. Підпільники викинули кілька гранат, спалили та порвали чимало документів, а потім, не бажаючи здаватися живими, застрелились. Із бункера було витягнуто тіла семи вбитих підпільників ОУН, в одному з них був упізнаний відомий поет Михайло Дяченко (Марко Боєслав).

В 2013 р. родичі Михайла Дяченка отримали Залізний Пластовий Хрест – одну з найвищих нагород, яку надають за хоробрість в боротьбі за Батьківщину.

Авторка Віта Дідик