Володимир Макар (04.01.1911-26.12.1993) – учасник національно-визвольного руху ОУН і УПА, автор спогадів, зокрема, про Станиславів.
Народився в м. Станиславові і прожив тут перші 18 років. Батько Володимира – підстаршина австрійської армії. Після смерті батьків хлопець разом із братом жив у сиротинці сестер-служебниць Непорочної Діви Марії на вул. Казимирівській (тепер Мазепи). З осені 1920 р. навчався у бурсі «Мала Семінарія», згодом у Станиславській українській гімназії до 1929 р.
В 1925 р., навчаючись в гімназії, вступає до Пласту в Улад Пластового Юнацтва, де діяв гімназійний ХІ-й курінь ім. гетьмана І. Мазепи, в гурток «Хорт».
Дуже цікавими є спогади в книзі В. Макара «Пройдений шлях т. 1: від Бистриці до Бугу (1911-1929)», де розповідає про рідне місто, своє навчання в юнацькі роки, друзів та викладачів. Не можемо не поділитися згадками про пластування в Станиславові:
«Коли я вперше побачив на вулиці юнаків-пластунів у їхніх одностроях, коротких штанцях, з кріслатими капелюхами на головах, з кольоровими хустками на шиях і різнобарвними шнурками та ленточками на раменах, та ще й з довгою на два метри дерев’яною палицею у кожного в руці чи на рамені, я аж задрожав від радісного зацікавлення і схвилювання. А що вже казати про милих панянок-пластунок у білих блюзочках та з шапками, що нагадували шоломи княжих воїнів! Всі вони видавалися мені істотами немов з іншого, кращого світу…
…Пласт давав нам те, що було тоді для нас усіх дуже на потребу. Він зміцнював основи нашого національно-патріотичного спрямування і суспільно-громадського виховання, скріплював почуття особистої і національної гідности і чести, підкреслюючи наше перше завдання – служити вірно Богові й Україні, вщіплював обов’язок допомоги другим, привичку робити кожного дня бодай одне добре діло, плекання чеснот дружби й посвяти. Життя в Пласті сприяло розгортанню нашої фізичної справности, бистрого думання, орієнтації в терені, серед природи і людей та в різних критичних життєвих ситуаціях. Пласт учив нас бути готовими, завжди готовими до всього…
…Курінні прогульки в довколишні ліси були незабутніми пережиттями для всіх учасників, зокрема тоді, коли доводилось ночувати в лісі під шатрами. Терен для пластування був дуже догідний. Це були околиці Хриплина, Посіча в Чорному лісі, Вовчинецька гора і навіть далека Манява. Це була теж практична наука теренознавства і картознавства, лекція користування компасом і мапою, орієнтації місяцем і зорями та іншими вказівками самої природи. Прогульки були зв’язані з різними іграми, спортивними змаганнями, ватрами, виступами з мистецькою самодіяльністю, нічними стійками…».
У 1929-1932 рр. В. Макар навчається на математично-природничому факультеті Львівського університету. Був активним учасником студентського руху та ОУН. За зв’язки з ОУН двічі арештований поліцією. З червня 1934 р. по липень 1935 р. Володимир в’язень польського концентраційному табору в Березі-Картузькій. Повітовий провідник ОУН Сокальщини. Навесні 1936 р. його засудили на сім років тюрми. Термін скоротила Друга світова війна. Дорогою із в’язниці Макар потрапив під німецьке бомбардування, був поранений, в результаті втратив ногу. Однак його це не зламало. Навесні 1940 р. Володимир почав працювати у групі крайового провідника ОУН Івана Климіва.
В. Макар проголосив у Сокалі від імені ОУН Акт про відновлення Української держави, що був виголошений 30 червня 1941 р. у Львові.
З квітня 1942 р. В. Макар у підпіллі. З літа 1942 р., працює у пресово-інформативній референтурі Проводу ОУН, де упорядковував звіти, робив огляди й виписки провідним діячам ОУН і редакції підпільної періодики, згодом працював у підпільній радіостанції «Вільна Україна». У квітні 1944 р. захворів на тиф. Невдовзі отримав наказ виїхати за кордон.
Влітку 1944 р. В. Макар працював у закордонному представництві Української Головної визвольної ради в Інсбруку (Австрія), від 1947 р. – у Брюсселі (Бельгія). В грудні 1951 р. переїхав до Канади, де активно долучився до громадсько-політичного життя. Належав до провідних діячів ОУН, Спілки Української Молоді, Ліґи Визволення України, член Головної Управи Товариства колишніх вояків УПА, Просвіта, «Україна», НТШ та інших.
В. Макар – автор десятків статей і нарисів. В 1975 р. він стає одним із засновників багатотомного видання «Літопис УПА», публікуючи на своїх сторінках унікальні матеріали з історії українського визвольного руху.
Помер Володимир Макар в Торонто.
В 2008 р. франківське видавництво «Лілея-НВ» видало книжку «Мій Станиславів», до якої ввійшли авторські тексти Макара, що переносять читача у 1920-ті роки.
Фото В. Макара надав ст. пл. Тарас Зень – дослідник історії пластового руху; фото ХІ-го куреня ім. гетьмана І. Мазепи знайдено у фондах Івано-Франківського краєзнавчого музею.
Авторка Віта Дідик