Ярослав Легінь (3.03.1913-19.08.1961) – археолог, директор Станиславівського історичного музею (Івано-Франківський краєзнавчий музей), священик та громадський діяч.
Народився Я. Легінь в с. Козина (тепер Тисменицький р-н Івано-Франківська обл.). Його батько Антон Легінь був прогресивною людиною для свого часу, працював спочатку вчителем, а згодом директором школи у с. Дубівці (тепер Галицький р-н). Мати майбутнього священика – Марія, походила з родини прикарпатського краєзнавця Олександра Феданка, ім’я якого сьогодні заслужено повертається до літопису української культури. Дитинство хлопця проходило в селі Дубівцях – у найближчій околиці Княжого Галича.
Під час навчання в Станиславівській українській гімназії вступив до Пласту. В 1929 р. пластун прихильник гуртка «Дятел Блакитний», 45 куреня ім. С. Завойовника.
Навчався у Львівській Богословській Академії, де стає учнем відомого археолога Ярослава Пастернака (Я. Пастернак своє наукове життя присвятив локалізації місцезнаходження княжого Галича – столиці Галицько-Волинської держави), який викладав в Академії загальну, біблійну, церковну та українську археологію.
За дорученням досвідченого археолога Я. Легінь створює Студентський табір праці, який займається розкопками Успенського кафедрального собору (головний храм княжого Галича). Спільний успіх вчителя і учня забезпечив фахову археологічну і музейну роботу у Львові під керівництвом Я. Пастернака (1937-1939).
В 1940-1941 рр. Я Легінь працює завідувачем наукового відділу Станиславівського історичного музею. Під час німецької окупації в 1941-1942 рр. продовжує працювати директором Станиславівського історичного музею.
10-24 червня 1941 р. Я. Легінь є керівником розкопок у с. Крилос Галицької археологічної експедиції. Експедиція займалася тоді дослідженням ремісничого посаду в урочищі Юрієвське, княжодвору на Золотому Тоці та цвинтарищах біля апсид Успенського собору.
З березня 1942 р. отримує парафію в с. Бубнище, а з 13 травня 1943 р. є священиком у селі Крилосі, також доїжджає для богослужінь в с. Козино, Пітрич та Сокіл. Новий парох пожвавлює громадське життя в Крилосі, організовує національне виховання дітей дошкільного віку в «захоронці». Паралельно Я. Легінь опікується церковним та просвітянським хором в рідному селі Дубівці і художнім колективом, що діяв при місцевій «Просвіті», популяризує історичні знання серед сільського населення.
Я. Легінь матеріально допомагає українському підпіллю.
Переслідувався комуністичною владою. Я Легінь помер в лікарні за нез’ясованих обставин.
Його похорон у Станіславі, який розпочався біля катедрального собору Св. Воскресіння, перетворився у маніфестацію священо-служителів УГКЦ і діючого ще тоді націоналістичного підпілля. Похований на кладовищі в Книгинені.
Джерела: Будівничі музеїв Прикарпаття//75-літтю Івано-Франківського краєзнавчого музею. – Івано-Франківськ, 2015; ДАІФО: Ф 404, оп 1, спр. 3, ст. 25; Івано-Франківськ. Енциклопедичний словник / Автори-упорядники: Карась Ганна, Діда Роман, Головатий Михайло, Гаврилів Богдан. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2010. – 496 с.
Фото надав ст. пл. Тарас Зень – дослідник історії пластового руху.
Авторка Віта Дідик