Микола Грушкевич (14 вересня 1912-27 грудня 2002) – український лікар, пластун, громадський діяч.
Народився у Станиславові. Він був молодшим сином лікаря й громадського діяча Ярослава Грушкевича та провідної діячки «Просвіти» та «Рідної школи» Меланії Грушкевич.
Навчався у Станиславівській українській гімназії.
У 1923 р. вступив до Пласту. Був членом гуртка «Крук» 11 куреня імені Івана Мазепи у Станиславові. У 1929-1930 рр. був курінним суддею. Автор багатьох пластових світлин.
Крім того, був членом Головної ради товариства «Орли» – релігійної молодіжної організації у Галичині.
У 1937 р. закінчив Львівський медичний університет. У 1938 р. Микола Грушкевич виїхав до Берліна, де працював в університетській клініці, там же захистив дисертацію. З 1940 р. працював асистентом у клініці природолікування у Дрездені. З 1945 р. Микола Грушкевич – лікар у місті Бамбергу (Баварія).
У Німеччині вступив до Пластового Сеньйорату.
У 1949 р. Грушкевич виїхав до США, у 1951-1952 рр. займався приватною медичною практикою у штаті Огайо, а з 1952 р. майже 50 років працював лікарем у Клівленді, штат Огайо.
Весь цей час продовжував активну діяльність у Пласті. Був членом VII куреня імені Андрія Войнаровського, а в 1956 р. очолив його як курінний.
Також Микола Грушкевич був членом Асоціації українських медиків Північної Америки, співголовою її відділу в Огайо, членом Академії медиків Клівленда.
В 1960 р. зайняв пост станичного Клівленду. З 1987 по 1999 р. Грушкевич – директор Пластового музею у Пармі, передмісті Клівленда.
Нагороджений пластовим орденом Святого Юрія в золоті.
Крім того, у 1991 р. Микола Грушкевич був співредактором альманаху «Українська молодь Хрестові».
Він – автор серії курінних брошур «Під знаком Золотого Стремені», статей про здоров’я пластунів, а також збірки віршів «На громадському перелазі» (1990).
Помер Микола Грушкевич в 2002 р. в Клівленді, похований у Пармі, на цвинтарі Святого Петра і Павла.
Стаття Миколи Грушкевича “Пластун дбає про своє здоров’я”
Публікацію взято із видання “РепортеР”. Пластові фото надав ст. пл. Тарас Зень – дослідник історії пластового руху.
Авторка Віта Дідик