Юліан Дорош (9 червня 1909-20 липня 1982) – український фотограф-художник, піонер української кінематографії в Галичині, етнограф, краєзнавець.
Юліан Дорош народився 9 червня 1909 р. в сім’ї австрійського митника у Жидачеві. На початку 1920-х рр. родина Дорошів оселилася в м. Станіславі (Івано-Франківськ), де Юліан закінчив українську гімназію по вул. Липовій (тепер вул. Шевченка, 44). Там він вступив до Пласту, де вперше взяв до рук фотокамеру. З того часу Дорош веде фотолітопис пластунських таборів.
Ю. Дорош належав до гуртка «Медвідь» 11-го юнацького куреня ім. І. Мазепи. Мав пластове псевдо «Джордж». Пісніше вступив до 15-го куреня УСП «Орден Залізної Остроги», Великий Канцлер куреня, обозний мандрівно-сталого курінного табору влітку 1930 р. Член ОПК Львів (1929), підреферент світлин економічного реферату Верховної Пластової Команди (1928-1930), відзначений похвальним письмом (1930).
1927-1932 рр. навчається на юридичному факультеті Львівського університету. Починається його регулярна співпраця з багатьма львівськими українськими виданням, крім того він веде рубрики фотолюбителя у пластових журналах «Вогні» та «Молоде життя».
Юліан Дорош працював в «Товаристві прихильників Гуцульщини» з Варшави, яке щороку проводило збір етнографічного матеріалу в Карпатах. Напередодні Другої світової війни Ярослав Пастернак проводив археологічні розкопки у княжому Галичі (Крилосі), які на його запрошення, знімав Ю. Дорош.
У 1939 р. Ю. Дорош разом з О. Довженком і В. Софронівим-Левицьким подорожував Карпатами (Косів, Кути, Криворівня). У Жаб’є знімали гуцульське весілля з подружньою парою, кіньми, пістолями і стрільбою.
У 1956 -1965 рр. Ю. Дорош – фотограф відділу археології Інституту суспільних наук. Його фотографії публікувалися в працях з археології, етнографії, народного мистецтва, експонувалися на трьох персональних виставках. Він влаштовується фотографом у Львівському історичному музеї, працює на кафедрі історії техніки Львівського політехнічного інституту, одним із перших у Львові опановує техніку кольорової фотографії.
Перший успіх Дороша-фотографа – альбом із назвою «Субреферат світлин при Економічному Рефераті В. П. К. у Львові», датований 1928 р. Містить він 44 світлини, що ілюструють З’їзд пластунів-абсольвентів 30 червня 1928 р., жіночий та новацький табори в Підлютому, старшопластунський табір на Соколі та загальний вид Сокола у тому ж таки 1928 р., а також водний табір над Дністром.
Фільми:
1930 – «Свято молоді» – документальний фільм з життя Пласту (на якому зафіксовано Митрополита Андрея Шептицького серед пластунів)
1933 – «Раковець» – документальний фільм
1938 – «До добра і краси» – перший український повнометражний художній фільм в Західній Україні, знятий на кошти «Центросоюзу» та «Товариства українських кооператорів»
1938 – документальний фільм про похорон командувача УГА генерала Мирона Тарнавського. Згодом фільм удостоєно запису в книзі «Історія українського кіно» Любомира Госейка, виданої у Франції у 2001 р.
1939 – незавершений фільм «Крилос» – історична розповідь про ХІІ ст., навіяна розкопками храму в Галичі. Юліан Дорош розпочав зйомки кольорового фільму з життя України-Русі XII ст. (робоча назва «Крилос»).
«До добра і краси» – перший галицький фільм знімали просто неба, без електрики і без професійних акторів упродовж 1936-1937 рр. Режисером фільму був Юліан Дорош – на той момент вже відомий фотограф-художник та один із зачинателів української кінематографії на Галичині.
Про що фільм:
«В темнім, несвідомім селі живе парубок Роман, богацький син, лінтяй і вітрогон. Ночі переводить на гульках і картах, додому вертається над ранком. На батькові дорікання не звертає уваги, а коли має їх забагато, забирається з хати…
По дорозі, серед заверюхи, мало не замерзає, але рятує його справник кооперативи з іншого села, що везе товар до крамниці. Він забирає Романа із собою до своєї хати. Завдяки дочці справника Марійці та під впливом книжки про українську кооперацію, що її дістав від Марійки. Роман поволі перероджується, хоч виходить з хат исправника з гарбузом від Марійки, яка не хоче за чоловіка вітрогона і лінтая, навіть богатого.
Як поступає моральне переродження Романа, яке тісно зв’язане з кооперацію та дальшою працею Романа у місцевім кооперативнім русі та яке врешті доводить до щасливого подружжя Романа і Марійки…».
Після прем’єрного показу у Львові 19 листопада 1938 р. фільм мав величезний успіх на наших теренах. Лише впродовж грудня 1938-го відбулось 26 показів у містах та містечках Галичини.
У роки Другої світової війни кіноплівка «До добра і краси» зникла. Вже після війни намагалися її знайти. Проте ані в Івано-Франківському, ані в Нетішинському музеях жодних слідів кінострічки так і не виявили. Є надія, що фільм ще можна буде знайти в архівах Кракова, Києва чи Львова, або ж у Винниківському музеї, куди свого часу передали більшість приватного архіву Юліана Дороша (інформація про фільм “До добра і краси” взята із журналу “Локальна історія” №2(4), 2019).
Авторка Віта Дідик